Весь розум планетарний
застигнув у імлі,
і лоцмани бездарні
знов топлять кораблі...
Країно наша мила,
дісталося тобі!
Голубку миру білу
вбивають у злобі.
В нас погляди похмурі
від нелегких звісток.
Хитається від бурі
над прірвою місток.
Неначе небо впало
на низку всіх безсонь.
І серце запалало,
меч помсти – у долонь!
Зі злом потрібно битись
повсюди та завжди!
Нам треба захиститись
від сірої орди!
Тримайся, Україно!
Вперед, крізь дим скорбот!
Ніколи на коліна
не стане наш народ!..
