Тече час безупинною рікою
В незвідане, далеке майбуття,
Що творимо ми разом із тобою
Тепер своїми вчинками з життя.
Летить вперед час бистрою стрілою,
Тією, що не вернеться повік,
Лишивши у минулому з собою
Усі події, що пройшли, навік.
Складається він з митей неповторних,
Які одна за одною ідуть,
І білих – добрих, і поганих – чорних,
Тих митей, кóтрі прийдуть, і підуть.
Душевні рани гладко він лікує,
Що завдані тобі колись були,
Пекучий їхній біль навік гамує,
Щоб в свій полон повік більш не взяли.
Він помилки нікому не прощає,
Бо те, що сталось, ввік вже не забуть,
Та кожен з нас в житті таки шанс має
Їх виправити і назавжди збуть.
Він зроду вправно світом всім керує:
Дарує світло дню, а ночі ‒ тьму,
Людей, тварин, рослин ріст констатує
Так само нині, як сто літ тому.
Хоча час неможливо зупинити,
Та в серці кожну світлу мить лиша,
Яка навчає в цьому світі жити,
Ту мить, від кóтрої тремтить душа.
І що би там на світі не ставалось,
Що трапиться, що відбулося вже,
Хай люди забувають те, що сталось,
Та час усе навіки збереже.
Євген Ковальчук, 01. 04. 2018
ID:
949648
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 04.06.2022 21:09:49
© дата внесення змiн: 04.06.2022 21:09:49
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
