Ні, я не стану у тебе тепла просити
І слів кохання також не спитаю я,
Бо розумію добре, далі мені жити
Дещо по-іншому, хоч ти в душі моя.
Я вдячний Богу за ті тижні свого щастя,
Коли ти все мені казала: «я - твоя»
Коли ти кожен день і вечір все неслася
На нашу зустріч, мов на пісню солов’я.
Я не забуду твої дотики кохання
І поцілунків сотні тисяч на вустах,
І скажеш ти, як і раніше, мов в останнє,
Що ти щаслива у моїх лише руках.
Не буду знову у всевишнього прохати
Ясної долі для цих щирих почуттів
Хоч відчуваю, як же боляче кохати,
А досі я за це молитися хотів.
Я щиро вірю у твоє палке кохання,
Бо погляд щастя бачив у твоїх очах,
Кохана, знаю, що далеко не востаннє
Ти потопала у моїх міцних руках.
Напевно знаю я, кохання теплим вітром
Роздує в грудях більше полум’я для нас,
Та про кохання варто говорити тихо,
Ну а для щастя треба витримка і час.
Ми збережемо це своє жадане щастя,
Воно прийшло із самих нездійсненних мрій,
Бо все отримує і повністю, і вчасно
Той хто чекати вміє попри спротив свій.
