Вона пройшла в безумний хаос,
Поміж потворами війни,
В зати́шну мить блажених пауз,
Де чути стогін тишини,
І пеленають думку сни.
¥
Кружляла, як осінній лист,
Заткала димчасті полотна,
Рясним орнаментом намист...
І наче квітка благородна
Цвіла на тлі осиних гнізд.
¥
І в призмі барв напівпрозорих -
Спішать річки, живуть ліси...
В п'янких некошених просторах -
Мій дім... дитячі голоси...
І посмішка... і блиск сльози...
¥
І вкотре рве на шмаття сни, -
Грім, землетрус, шаленство світла,
І рухнув храм із тишини,
Вона — злякалася і зникла,
Поміж потворами війни...