Чорніша за вугілля ніч,
Окутала ліси соснові.
За лісом тим гуляє січ,
Все поле у ворожій крові.
Там біля річки Інгулець,
Блукають душі, як примари.
Така всім буде Божа кара.
Такий безславний їх кінець.
А ніч Сварога все густіша.
І холод прониза кістки.
І мертва, і нестерпна тиша.
Готує ворогам пастки.
Блукають стежками чужинці,
Сліпі і прокляті всіма
Шукають шлях втопитись в річці,
Вздовж погорілого села.
І тиша, мертва, дика тиша,
Горнула українську ніч,
У мертвий ліс страшний і хижий,
Де поруч прогулялась січ...
