La femme qui voulaient d'être heureuse (з фр. Жінка, яка хотіла бути щасливою)
Комусь це може здаватись дивним:
Я боюсь самотності, так само як людей.
Моє серце не буває мирним,
У гонитві раниться щодень.
Давно не падаю, бо майже не іду,
Пасивно повзучи в наступний день.
Оправдуюсь: " Я просто так живу",
Валяюся на мрії як тюлень.
О, мріяти умію, без проблем,
А хочеться так жити...жити далі
Без сумнівів, осудження, дилем,
З душею чистою і повною піснями.
Я не про ті, що прагнуть слави, сцени,
А про натхнення, радість простоти,
Звучання думки і відлуння темне,
Про те щоб бути тим ким хочеш ти.
