Йой! ,,Жаба", ,,Жаба", ,,Жаба", ,,Жаба", ,,Жаба".
Йой! ,,Жаба" задавила" Мудака.
Причому, не на лузі,
Кажуть Друзі,
Не біля річки. Чи ж бо то ставка.
Приспів:
Спочив Мудак,
Бо все ж наглюча ,,Жаба"
Таки ж бо довела:
Що ,,Жаба" - то є ,,Жаба".
Не вмер Мудак,
А задавила ,,Жаба".
Таки ж ,,не слабо?!"
От! Нахаба.
Йой! Зваба, зваба, зваба, зваба, зваба.
Йой! Зваба загубила Мудака.
Бо розмір був ,,ілюзій",
Кажуть Друзі,
Такий Що ну ніяк без матюка.
Приспів.
Йой! Лихо, лихо, лихо, лихо, лихо.
Йой! Лихо та й спіткало Мудака.
Причому, по заслузі,
Кажуть Друзі,
Що знама ще з ,,часів царя Панька".
Приспів.
Та Втіха, втіха, втіха, втіха, втіха.
То ж втіха є таки у Мудака:
Він - не один в окрузі,
Кажуть Друзі,
Кого так ,,мітить Долина рука".
Приспів.
ID:
956847
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.08.2022 22:08:50
© дата внесення змiн: 22.08.2022 21:19:24
автор: *Nikolya* *Smrnv*
Вкажіть причину вашої скарги
|
