На цьому світі той горює,
Хто не працює – ледарює
Усе своє життя, без спину,
Не гнувши ані разу спину
В щоденній, хоч важкій роботі,
Від кóтрої чоло у поті
Та у шорстких мозолях руки,
Що чуть частіше серця стуки;
Проте у недаремній праці,
Бо успіх принесе на таці
Вона всім тим, хто нею вдало,
Старанно і сумлінно, дбало
Орудує в житті земному
Завжди; той навіть сильну втому
Вважатиме за честь і славу,
Душі утіху величаву;
Бо ж праця, хай і не відразу,
Як робиш ти її щоразу,
Та згодом рясно плодоносить,
Удачу й успіхи приносить;
Неначе овоч, достигає,
Своєї цілі досягає
В ім’я уселюдського блага,
Де між людьми любов, повага
Завжди взаємно б панували,
Щоб злиднів і біди не знали,
А справжнє щастя лиш безкрає,
Чим праця нас всіх пригощає.
Євген Ковальчук, 27. 08. 2019
