Подих... Здригається кожна клітина,
Тіло коханої, дюйми за дюймом.
Тягнеться мить, ніби цілі години,
Потім - години розтанули з сумом.
Подих та лоскіт від вій ненароком,
Хвилі нестями в крові шаленіють.
Ранок ось-ось наближається кроком -
Гуркітом стрілки годинника мліють.
Тисне весь жар тіл, бажання нестерпу,
І розплавляється в ніжних обіймах.
Хвилі палають у снах круговерті,
Знову руйнують весь світ обох, вільних.
Подих палкий, міцно-лагідні чари...
Все позбулось в божевіллі кордонів.
Хвилі принишкли у гомоні Мари,
Лиш залишили долоню в долоні.
