Матінко,матусю чом мене лишила?
Я незнаю тебе й татка незнаю.
Чом мене ненько ось-так невзлюбила?
Беззахистну,маленьку сироту родила.
І живу я в світі одна мов білинка
Дякую що Бог вказав на вузьку стежинку.
Я ж не знала мамцю твоєї любові
І мов жайвір літала у життєвім полі.
В злому світі нене ти мене вродила
Та на людську ласку сироту лишила.
В світі я шукала теплоти,любові
Та не дав Бог згинуть,взяв у руки добрі.
Ти мене не вчила,як треба любити
І я лише вміла життям Бога гнівити.
А Він мені відкрився,як Батько сиріт
І тепер не лишає,а є завжди поряд.
І хоч мене нене ти у світі лишила
Я за тебе Отця-Бога буду молити.
Щоб тебе Він матусю простив,як і мене
Та дав тебе рідна у небі зустріти.
Хоч у світі мене сиротою звуть
Та я знаю - в небі жде мене Ісус.
Вірю,що молитви всі чує Господь
І обов'язково на них відповідь дасть.
Хочу щоб ти знала люба матусю,
Що тебе люблю я дуже,дуже
І хоч ви із татком мене полишили
Хочу щоб у небі ви зі мною жили .
Онищук Валентина
