Вже осінь причаїлася за рогом,
А ми з війною не відчули літа.
Замість співанок слухали тривогу
В руках тремтіли поминальні квіти.
І сонце вже теплом своїм не гріє
Проміннячком наніжитись не встигли.
Та кожну мить в надії щиро мрієм,
Що всі жахи у вічності застигнуть.