Я ОСІНЬ ЦЮ ЗАПРОШУЮ НА ЧАЙ (пародія на вірш авторки Галини Грициної)
Галина Грицина (оригінал вірша, фрагменти)
Я осінь цю запрошую на чай
І скатертину білу застеляю,
Її солодким медом пригощаю:
У нас це кожен рік так, зазвичай.
Люблю я з нею тихо гомоніти,
Про сенс життя, погоду та роки,
**********************************
Я їй все про осінні почуття,
Що кожен день у зиму поспішає,
А вона тихо:" Ти - люби життя!"
І терпкі вина в келих підливає.
епіграми з рогами (пародія на вірш)
Дочаювались так, що я й сп’янів,
Бо закусі ж на двох було замало.
Устав на ноги й стільчика звалив
(Занадто сильно вже мене хитало).
Мабуть, хоч жовтими листками загризу
Ті терпкі вина, що мене отак сп’янили.
Та й до зими хоча б до хати доповзу,
Якби лишень сніги мене не вкрили.
