Слова хвилюють душу коли каже батько сину
Не лізь вперед, своє давно віддав, відвоював
Хоча й дорослий, ну а він в мені вбача дитину
Своєму сину скоро я скажу щоб він строю стояв
Коли говорить мама, я хвилюють як ти пропадаєш
Зв’язку нема з тобою уже другий поспіль день
Моє ти серце знов до болю, рідна розриваєш
Коли я відчуваю голос як тремтить серед вітань
Коли так син далеко й просить повернутися назад
І хоче знову обійняти тата сильно за весь час
Йому важливо що живий і цілий я прийшов з засад
Не відпускає довго так і жме сильніше прозапас
І брат разом з тобою давши бій знов посміхнеться
Згадає з посмішкою й до мурашок кожну мить
Коли здавалось хтось із вас додому не вернеться
А згадки лиш про рідних дозоляли дати бій і жить
Хвилююсь і тримайся у розмові кожній сил дає
Слова прості але звучать немовби дзвін дзвіниці
Так страшно коли рідний знов мовчить чи обриває
Переживань розмова ніби нова сповідь наодинці
В душі усе тремтить і розриває ніби серце наше
Новини кожен день так хочеться усі почути
За час війни прокралось усе глибше й глибше
Переживання не дає нам спокій знову відчувати
Бажання жити, повернутися у лоно до родини
Зробити вільний подих на свої землі за довгий час
Принести спокій до батьків, до рідної дитини
Забути хвилювання і щоб дух війни назавжди згас
15.10.2022 (Яресько Я.М).