О диво ж там яке було – яке ж то диво,
Цій мудрості не затулить, років красивих…
Ті роси на квітках твоїх, там де колодязь,
Небес чарівних в світлі днів, природи одіж.
Дверей в той час не відчинить, не доторкнутись,
Хоча б на мить нам в тім краю, взять і проснутись –
Вдихнуть повітря хоч ковток, в цілющій силі,
Води з відра там пригубить, близь жовтих лілій…
Те світло майбуття звело в краї сьогодні –
Тлить зірка долі нас усіх, в небеснім лоні…
18.10.2022 р.