Живе маленький Стас-хлопчина.
Як пояснить йому "війна"?
Враз потихішало в хатині,
Бо поруч татуся нема…
І вдень, і в ніч він виглядає,
Припавши нишком до вікна.
Що юне серце відчуває,
Хто з нас дорослих теє зна?
Звертається мить в мить до Бога,
Все інше йде на задній план.
В очах надія, і тривога:
Чи все дорослі кажуть нам?
І як не плакати від того, -
Пита дитина: тато є?
Ти скажеш: хлопчик роду злого,
Бо тата він… в Росії жде!?..
… Помилуй, Господи, помилуй!
Насилля влад жорстких понищ.
Тирана лютого і злого,
Своєю силою обниж.
А там, Господь, де ллються сльози, -
Утіху, спокій дай серцям.
Нехай пізнають: щастя в Бозі,
І порятунок тільки там.
