вона чекала щастя
у вікно,
давно давно,
як випав сніг,
та знов пробіг,
і ще один часових віх...
так, час її іще не збіг,
та очі сяють,
добром своїм оберігають,
солодкі губи
пам'ятають смак,
коли в парку,
і так і так,
він цілував її ,
крихкий був сніг
вона не чула вже
промерзших ніг,
а голова п'янка
іде вже обертом,
його тоді назвала Робертом..
та ось весна
вона сама
сніжинки плачуть ,
за вікном ,
вже всходе сонце!
сидить із риженьким котом,
прищуря віки вдалені
чека на сілует
та знов у сні
солодкі спогади
і голова знов обертом!!!