Пускай свої нерви холодними стінами нашого дому,
Густими судинами трав і всіляких рослин.
Щоб легко ховати мене, як приходять знайомі.
Під мохом каміння, під листям Аглаонемін.
Я знаю, Ти часом спалахуєш сильно й раптово,
Немов у Тобі зачаїлися тисячі зір...
Мені тільки хочеться просто попасти додому,
Де буде лише біла шерсть від пухнастих котів.