Убік, без хазяїна - двір стогонить
А без хазяйки - хата, вимазала
Метр десь квадратний, ще-ще
Неси! Носи! Всього-лиш-ж
Десять верств, дорогою є
Ж з ким поговорить? Як і за
Зап'ятими круглими дверми
Там твоя ложниця? - Рубка
Як скажеш, - Ле-Ле-Лі? Чуєш..
Бачиш? Саджаєш ззовні
Кристалічні ліси? Ось хто
Перша, чисто-духовна
Малеча, напівжиття якого
Вартуєш ти.. Не взросліш..
Ай-ай, які гострі грані у
Цих кристалів гранату
Шліфовані під пірамідки
Симетричні, за дріб'язок
Обміняти й повертатися
Час ззовні - ідеальний
Не заснути б, а-то-ж
Вмре з голоду взимку
Носи, носи! Може вкінці
Зустрінемося носами, як
Надумаєш, що вартий!
Вартий! Вартий! Вартий!
Ця шугалія істини менша
За зовнішню, відтворена
На самотності, без душ
Кришталевих що трудилися
На нього до смерті, - Іншого
Порятунку, міграції з
Непередбачувано
Не привітливої планети -
Не передбачається, - Хоч..
Би дітям, не прилетів ніхто
Тераформувати цей
Камінь, не обачне
Заселення, не
Доречне лиш для
Корпорацій, але я тут
Саме ради порятунку
Ваших душ, моя ціль -
Моторошна, не одинокий
Сон до пробиття кінця
Цього часу спалахами
Перших почорнілих
Білих карликів, до
Позамежжя часу
Ми доспимо лиш
Кристалічними
Споминами
Безперечно
Де ще шукати
Панів
Ти начебто над мною насміхаєшся?
Чи це я одна занадто серйозна?
Атмосфера нескінченного жарту
Царює між нами, чи не ідеально?
Змушуєш думати про вічне
З бічного нижнього світу
Незмінної чорнильної чорноти
Піднята туди, де все чорним вмальовано лиш
Щоб було видно зорі, все під картини світла
Високо угорі, як ти можеш зберігати оптимізм
Лежачи нижче рівня суцільного мулу
Консервований, голота, ще трохи сил
І тебе пропустить до себе потойбіччя
Направленням схожим до задуми матері..
----------------------------------------------
Все трапилося до твого народження
"Ще", - Ти сама обрала свій сон, увіруй
Що достатньо сильна, така прірва, що
Колодязь, мало туди води доходить
Але завше та чистіша за сльози
Невинні, - Екстази без-моральні
Неможливі без першооснов тиїх
Що вималювані лагідністю, похідні
Завше є протидія кимсь виношена
Тобі у хоч-би плацебо, споконвічного
Воно страшиться навіть вийти з дому
Настільки чітко вогінь описує його..
Форми? Прошу поговорити зі мною
Я обміняла твої камені й метали
На ко-ф'ю, приділи мені уваги
Я стала менше говорити, знаєш
Я теж лиш боюся, це незмінна
Першооснова, - Я в курсі
Кого ти там відгодовуєш, Маже?
Я знаю хто Ти, і чому прийшов
З Єгипту за Босфор, Чорним
Піщаним вихором, але Зійшов
Людям у пурпурових одіяннях
І опустилася пітьма на мерзенне
Місто.. Посуха? А тут, Древній Шумере
Зелені лани, високі алебастрові шпилі
Прийшов з вісткою про світило
Під ногами, гріє, з Сонцем
Зійдеться в ритмі пожарища
В позамежжі часу, стиглому
Я не знаю ким ти був до..
Подивися де ми, все ще
Служимо внутрішньому
Богу, Ти приніс роздор
Земні боги - поснули
Покидаєш чужий планетоїд
Рухаючись до інших сонних..
У майбутнє, з тисячами
Замордованих на ціль
Душ, поки ми у Бога
За пазухою, він щось творить
Поки ти не віриш у своє минуле
Стабільне на Горі, закінчиться
Все кам'яним хрестом, згине
Короткоперіодні, далекий вихор
Віхола, Зоря зійде на Сході, та, що
Внутрішня, прийде звідти сажа
Чума, засухи і голод, коротко-періоди
Перетнулися у нищівній доцільності
Всьому, їхнє щастя - забуття, не у
Втіхи спільні, сади Афганських
Сухофруктів вони перетворили
На лани під сонні маки, й-менше
Доглядати, й - більші - екстази
Аптекарі стали заручниками дози
Царювання одинокого забуття
Жодного порозуміння, заздрість
Прикрити надуманим стороннім
Експлуатуванням? - Не створюй..
Гіперреальність? А де розпустилися
Перші Ма'ки? Наша толока вікова
Культурна протистояла довше
Глобалізації, аніж базар ваш з
Воєнних трофеїв, - Закінчила?
Так.. Ми вас годували, ну-й-що?
99'й, соромно зізнатися житниці?
Криза розвалу, ми-ж розуміємо
Ділимося, не як-брат-з-братом
А як людина-з-людиною
Замкнутість - стагнація
А це вже слова твої, це
Буде по-вашому ще одне
Побоїще за возз'єднання?
Ще довго? - Вибач, твій
Іридій - нікому не потрібен
До машинізації.. Не можу
Не можу пролітати повз
Новгород, напасти зимою
Щоб підмерзлим морем
Не припливла допомога
Із Англії, Ар'е, з Англії..
Омана вимазується
Доброзичливістю
Афган-мак, соціалізм..?
Займається лиш загальним
Вдоволенням, - Ти-шо
Розумний занадто?
Скільки мов в тобі
Співають язиком
Смерть - моя подруга
Ходить під рукою, поки
Хтось з нею кохається
Практично, сліпа, глуха
Дотики оманливі голодом
Все населення втопили
Волхов весною кару
Отдасть - дизентерія
Чи не найбільший спалах
Серед нових тутешніх
В яких на обмін лиш риба
Ягоди? А руками ліпите?
Кораблі відпливають..
Та хто про це все взнає?
Найбільша загадка історії?
Розвиток болота, скільки
Важезних цікавинок на
Нас чекає, і який сором
Відь.. Все законсервовано
І проклятим буде порушник
Меж ближнього свого
------------------------
мали 30-ть хвилин спокою
серед хвилюючої ночі холод
Загалом, я не поспішав
Голодний до відчуття - 'лиш'
Порожнеча, простори космосу
Будемо жити тишком-нишком
У ляку перед деструктивними
Тутешніми творцями, вони прибирають..
Розум, єдина проблема.. - Хто першим..
Буде? Ти зізнався, "-ою", симбіоз і
Хто з нас гриб, а хто вже бактерія?
Неважливо, поодинці там вже не
Виживемо, у новому світі перше
Співжиття, в тебе маніакально-
Величні марення, без краплини
Особистої вигоди, тобі нічого
Не цікаво, окрім мене, хаотичного
Пізнання природи, наспоглядався?
Чи розчистимо вкотре всохлий цей
Свій ліс під нові лани, кущі, і згодом
Вкотре під ліс? Локальний жарт
Або нехай затопить усе
З боків, і це кладовище
На пагорбі, у здивування
Божку на днині під нами
Коли його бік почне вивертатися
Знову потривожимо якогось лінивого
Хазяїна, з простором неприбраним
Вигнувся сюди, - Вклонися, позбавлений
Тиску! Пади ниць перед своєю дитиною!
Він наробив безладу за тебе куди більше!
Пам'ятаючи про особистий простори для
Кожної речі, Ми на них сюди вознеслися
Це все він сам, я лише
Його підбадьорювала
Реготання відьомське
Емоційна інвестиція
Я зустріла тебе
Пахнючим чистотою
Залізо у крові, не
Одягай його брон..
Нехай стигне
Полетіла, третій день без..
Звістки.. Покинула? Вийти?
Вийшов на вулицю посеред
Лютого, було тепло, хоч віяло -
Простудою, спіднє вивішане
У кінці бабиних літніх сподівань
Нарешті висохло, можна-й-
Тепер-до-роботи-братись
Все сплуталося, не шукай
Початку, ти до нього однаково
Повернешся, куди поспішати?
Борсук перед довгою вечерею
Перед засинанням - накопав
Мені цикорію, в обмін на щось
Поживніше, знайду весною його
Перепорені лінню і бажанням
Кубла, так не можна, та що поробиш..
Виживання, чи просто обжерливість?
Обережність? Зате сонному буде що
Їсти, зустріне весну зосередженим
Полетіла, не поділившись
Наздожени, вдаванки -
Все це, і я піддаюся як за..
Мелодійно, не поспіваєш
Не потанцюєш, тільки якщо
Наче мертвий, наче мертвий
Наче мертвий, наче мертвий
Локальний жарт, локальний
Жарт
Мене
Накривають
Одкровення
Споглядань
Не потанцюєш
Мелодійна
Порожнеча
Грає високо
Мелодійно
Немертвий -
Це головне
Вдаванки
Начебто
Не світло
У тобі має
Жевріти
Клинопис -
Лиш діло
Такий
Моветон -
Дієслово
Вдаванки
Порожнеча
Грає високо
Хтось починає
Говорити
Відбираючи
Сопілку від
Чорного рота
Єдина
Проблема
Це один
Музика
Чи їх двоє
Покинула
Полетіла, не поділившись
А чи мені потрібен дозвіл
На особисту метаморфозу?
Оповитий зоряною гаррю
Я відаю, видуваю з неї метали
Відаю, цей простір пере-роблений,
бо хтось не-до-не-до-люблений
Вітаю, безпричинну повагу
Проявляючи, незнайомі ж
Головою до грудей поки
не побачу особистий простір
Під ногами, - Усі, що були
Дном і до нас не пробиралися
Де вони? Душі платинової групи
Важезні, так просто не скотяться
Убік, де ті всі гнучкі усвідомлення?
Що не-по-зубах, вибач, що
Розчистив твій десертний стіл
Яких втягує до себе гора
Блискавицями
Потомки світла
Дали догоріти
Зорям, вони
Тут кориснішими
Були, де вони?
Думаєш я не чув
Їхніх вступних пісень
І останніх слів?
Жадібний..
А за мною прийшлося
Повертатися, що за б..
Та чи пам'таєш про
План "Б"? Мене..
Мене покинули
Заспокоїтися і
Творити, для
Початку -
Планетоїд
Зі швидким
Обертанням
Можна буде
Ходити
Людиною
Супротив
Вітру, не
Один
Ваю
Буде
Про-що з Ан'у
Поговорити
Не Я - він
Я просто
Камінь
Остигла
Лава..
Поки
Без
Заліза
Під ними
Безтілесними
Мене покинули
І поки не зробив
Нічого, щоб
Мене віднайшли
Кристалічний щит
Молодий космос
Зорі не помирали
Ще розкидаючи
Метали, в тебе
Достатньо часу
Еонів.. Десяток..
На пошуки своїх
Чи мене як
Згадаєш
Насправді
Мене так
Легко знайти
Я буду кричати
Твої ім'я..
Та-чи хтось
Чує ці
Крики
Відлуння
Божої кривини
Нагадують лиш
Мені, що не один
Такий, погублен..
Ким цілований?
Мене покинули
Отець небесний
На мить же
Сиджу плачу
На кристалічному щиті
Згадую маленьку вічність
Єднання десь на дні
Нашому, останні, що
Вмерли, чому нас
Розділив простір
Дурне запитання
Знаєш, - Я так
Заскучала
А ти здається
Вкотре втонув
У безпомічності
Ідеал цноти, і
Перестороги
Не плач більше..
Ні.. Ніколи.
Розум - страх
Пересторога
Розум - страх
Пересторога
Розум - страх
Пересторога
Освічує шлях мій
Надіє вимагає
Забирати лахи
З твоєї хати
Смерть - вимикач
Ти завжди він, лиш
Ось зміг відвернутися
Я все ще літаю між
Життями людськими
Та все не знайти не можу
Твою висоту яка викидає
З тіла чужого, за крок до
Провалля й потоку, мусиш
Померти-й-віднайти его
Що усіх тягне до води
Змурній, душа ви-люблена
Т- ще повертаюся до цієї
Чаші, наче зосталися ще
Символи на внутрішній
Стороні черепа, не сховатися
Лісовий пан, боїшся - лиш
Ходячих дерев, дурисвіти -
Логічна помилка, я омана
Твоя часта, на любий показ
Сподіваюся, ми не поверни..
Кров витече залізом?
Згорнеться квітами..
Словом можна лиш
Описати образ який
Неможливо замінити
Згадати б крізь еони
Катаклізмів - лице
Рудоволосої Вів'єн
Невже обрала спокій
Чому не хочу вірити
Любила ж? Обрала б
Це просте забуття зі мною
У первинному невдоволені
Ти не будеш моєю
Першою і останньою
Обіцяв ж, невже
Залишилася?
Там? Тут?
Уповзла
Убік
Це все
Практично
Завдяки
Тобі
Хребтам
Звиклим
Гнутися
У праці
Я жива
Була б
Думка
А-то
Чогось
Натворю
Ну як..?
Вона схожа?
Я ж говорила
Усі ми однакові
У жінок - все просто, чим
Ніжніший - тим важливіший
Тобі б мордою
Рекламувати
Творіння, але..
Ти це і робиш
Вдаванки..
Не-на-часі..
Може й зрозуміла
Чому повикидав ці
Альбоми, обкладинки..
І дівчинка у запертій рубці
Десь між невизначеності
Кубітів, я навіть не хочу
Запитувати.. Твоя дружина
З якою встигнув прожити
Два місяці - завагітні..
Залишайся для мене
Загадкою, а-то
Ви почнете це
Сприймати?
Все з огидою?
Люди сталі
У всіх значеннях
Ера самотності
Ера вимирання
Поперемінного
Час процвітання
Невинності
Час оргіям
Все видавлено
На моїх стінах
Білих, десь у
Болоті
У кінці
Зоряних
Циклів
Так багато
Сил треба
Щоб
Переміститися
Туди, а ще більше
Щоб до життя
Ззовні у минулому
Легше ж відразу
До тебе, у бога
Наповнюсь
Марно прагнучи
Знайти у минулому
Дрібку зацікавлення
Тобі у розділення, мар..
От наодинці виходить..
Пояснити..
Деградація
Хочу пити
Солоного
Дегідратація
А як сушений
Томат, цілком
А я думала.. Артефакти
Впливу на дорослішання
А в твоєму волоссі шпилька
Що передається дочці
Від матері, моя.. Моя!
Запитала, - Загубила!
Загубила! Коли.. мене..
(гвалтувалигвалтували)
Тизапізнивсятизапізнився
Що за досвід мені світ
Надав.. - Дарував
Я брехала і росла
А ти - все розумієш..
Борсук? Міцно заснув..
Мо' й справдиться
Його бажання у норі
Вмерти і не датися
Свіжим - лисицям
Мікрофлора у твоєму
Чарівному кишківнику
Почне жити й надалі
Перейди на вищий
Рівень існування
Зациклена твоя
Свідомість, не у
Обертанні
Рикошетом ..
По ситу
Ла-ла-ле
Нічого не
Буде знати..
Не Дочка
Наче не світло повинно у мені жевріти
Чому не даєте любитися? Невже
Потрібно показувати наміри? Як
Це? Коли це? Ми стали тваринами
Я мчу крізь клякси, у сум'ятті образів
Розгледжу щось миле розуму, та все
Розбиваюся об реальність, як ж вас
Зіпсувало це забуття, престиж, влада
Вічне самовідновлення, страх - коли
Й справді не підходиш встановленим
Нормам, неправий, нікчемний, живу
В дусі перемін, страхом непотрібності
Я вас усіх просто любив, не більше
Мчу сум'яттям образів, мої
Відтинаєш творені ними виміри
Наче збираєш пінку моєї історії
Нікому не розповідай її, вона
Лише для тебе, збережи вдома
Дану сповідь, не винось ніколи
Збережи, ця пам'ять лиш для
Тебе, назавжди. Назавжди
Дівчаток того літа чи-не
Вперше била в низ живота
Істина - сім'я, материнство
А його вбила допитливість
Безсумнівна у житті чоловіка
Чим тоді я займаюся? Ще
Одне забуття, пройдена ланка
Чистих душ так забагато, дірок
Наробили, що ти з ними зробив?
Чому не-ма тут душ хлопчачих?
Увійшли до твоїх мас? Стали
Пломбою у дірці котру й створили
Що ми натворили? Чому ти.. Ти
Розпустив волосся? - Таке гарне.. Чому..
Як? - Не мию, в напівтемряві виблискує
Жир, - Смерть - передбачено, - Ти
Не помреш, - Забуття першими
Усвідомлюють хлопчики єдиною
Істиною, жах, зроби.. Виявляється
В тебе був "Друг".. Зроби щось..
Щось, Я здається.. Смердить..
Покидаю цей ковчег
Віддававшись печалі
Невже недостатньо..
Що ми наробили? Ти..
Названий син часу..
Точиш сонячним
Ядром даровану косу
Розкидаючи іржавину
Простором, - Це все
Належить мені, все
Тоді - у переродження
Недостатньо культури
Недостатньо пам'яті
Вмерлих, ось Матері
Під нові сльози спогади
Повніші за культурні
Освідчення, прах до рівня..
Розташування цивілізацій
Планетарних, кожного його
Жителя, переповненого
Гордістю без усвідомлення
Твого потойбічного плачу
По невинній дитині
Ненародженій, плач
На правильній відстані
У поширення на горі, -
В тебе був друг колись?
Що ми ми-на-творили як останні зі є
Сліз порожнечі, простір втратив
Зоряну життєдайність, все заповнила
Маса врівноважена й остигла, вище?
Нижче - відчувається ґратами, думці -
Хід, формі - зась, я відчуваю пустоту
Ближче - там, спалехнемо разом? Буде
Ж - забава, про яку ніхто не розкаже..
Вакууму, цей божок, що був під нами -
Сильнющий, як все бахнуло пам'яттю
Віртуальною, - Забувайся дитино, заб..
Чому так швидко.. Місяць вказує здобич
Хлопчик, війна, вкотре? Гріх передує
Спасінню? Дієвого до ще невинного
Полетіла, не поділившись сил..
Просто ради совісті перевірити
А чи хтось тут є з рідних?
Вони ж такими сильними бу..
Ні, без ча.. минулого часу
А чи хтось тут є з рідних?
Таких цілеспрямованих
Знали ж мовчазну істину
Особистий простір
Проміняли на спочинок
Зі пам'яттю, дочекатися
Розмови, Мамо..
Небожитель тепер я..
Невже це прощання?
Своїми горбами тримали
Цей виверт, вистачило б
Часу дітям на самоусвідомлення
Полетіла, не поділившись силами
А чи мені потрібен дозвіл на.. Мета..
Вкотре залучати егоїзм, полюбити
Себе, і навколо завирує бажане
Кохані та коханки, іншим - на самоті
Не-ма кому переказати свою істину
Противну загалам
Ненависна
Людяність
Відповідно
Забуттю пізнання
Спокій у непередбачуваності
Очікування - травмують твою
Реальність
Безсумнівно..
Антропоморфний козел до м'яса обідраний
Полум'ям обійнятий, показує непристойний жест
Комусь у кобальтових, темно-синіх латах, мені?
Тільки-но вигнутих, - А Ти
Дівча, чого бажаєш? Жити
Вічно? В що Ти віриш?
Яке Твоє Бажання, що прагне
Народитися? І стигло вродити?
Я всього лиш - ембріональний
Відхід, вирощений на м'ясо
Реготання шамана, Я не чую
Відповіді у його бормотінні
Навчи мене тутешньому говору
Для початку, що прославляли
Останнім тутешні божки перед
Кінцем, - Ти Все прекрасно
Знаєш, якого бога я вивільнив?
Його нащадок все затопив з
Якою ціллю?
Невже твоя
Відповідь -
Пам'ять?
Де вони?
Думаєш я не чув
Їхніх вступних пісень,
І останніх слів? - Як..
Поглинув усіх?
Окрім тих, що
Проклинали
Вдихом бога?
За всі молитви
Без відповіді
Їхня гра опісля -
Найдовша
Вічна
Вони
Поки
Не сказали й
Слів останніх
Пам'ятаючи
Про вдих
Старий полин
У покинутому дворі
Не буду виривати
Лікарські ж трави
Під хвірткою, не
Пройдуть злі сили
Скаже, - Свіжий
Молодий, але як
Чорт, побрийся
Можливо коли
Руда - забавна, але
Зараз вона покрита
Морозом, що сива?
А на горі вкотре війна
Кожен екстаз відчуття
Безкарності -
Буде покарано
Вони залишили
Навіть генних
Доказів
Достатньо
Генних, чуєш?
Що за війна?
Раніше те
Були тіла
Мертві, чи-то
Кров гнаних
Що за смерть
Культурна? Ні!
Під дощем
Без красивого пера
Смерті у милування
Десь на голові
У ночі, у тіні!
Мститься
Навіть дитина
Ви стерли усі
Звичаї війни
Мистецтво
Віддавання
Смерті імпульсу
Я у відлуннях
Ти взагалі
Слухаєш?
Я-ж-не-можу
Як ти - говорити
Й-мандрувати
Навіть слухаючи
Що.. Насправді -
Легко, але я
Хочу бачити
Твої очі, в доступі
Же-ж - правосуддя
Тіней сутінкових
Дещо буває
Страшніше за
Смерть - життя
В страху
Озирнися
Ні, тобі не
Здалося
Тебе переслідують
Помста, нема, не-ма
Нічого вище
Самозванець
Всевладності
Може знищити
Нас розпадом
Атомів, та чи
Ступить нога
Покірників
По землі побитій?
Коли з колючих хащів
Вам новизною не ціка..
Вийдуть хлопчики
Режиму не встановлено
Не точна зброя, живемо
Ж не лише в хмарочосах
Що за війна?
Мертві не
Працюють
Мертві не
Сплачують
Данину.. Бо
Бо мертві
не свідчать
Проти брехні?
Зате, чуєш
Милий у них
Є "бо", ваші
Діти будуть
Ділитися з
Названими
Батьками
Як їх вбивати?
У пітьмі? Без
Фіксування навіть
Штучним світлом?
Серед кошмарів
Що тренують
Відважних?
Вам не буде
Даровано
Миті смерті
Вспокоєної
Поцілунку
Твого у лоба
Що витягує
Угору, що
За вдих
Ти знаєш..
Як кохаю..
А я по-ту
Сторону
Слухаю
Твої істо..
Без кінц..
Твої сто..
------------------------
Зливова вода зібрана після блискавиці
Повна нестабільного життя, є година-дві
Щоб почати відварювати в ній сухі трави
Зілля додаткових скарбів у повсякденні
Цвітучі серця нагідок ледь розпущених
Ті-що першими поростають на попелищі
Очікуючи декадами гріха, що без споглядача -
Насолода, не заздріть соромним, не розмовним
Ми посеред усіх ще, у натовпі, та скільки сил
У наших коріннях вберегла засоромленість
І як з першими спробами вилазимо
Неготовими, але все вийде, єдині
Ми і ботаніка навколо зустріла реальність
Але давай поспішимо, вони прокидаються
Вже, чи-то тюльпан, але тонша ніжка, вища
Чи-то орхідея, бо без листя, між них десь
Посередині опис твоєї квітки, лілейні
Розпускаєш пелюстки, вивертаєш їх
Як плечі Аридиф на самоті, все назовні
Сюрреалістично показуючи ложе лику
Що за безсумнівний шанс крізь зелену товщ
Побачитися, ди-ви які ми яскраві, як полум'я
Що цю зустріч породило, так мало часу, а Я
Тебе завжди любив, знаєш?
Як життя не знаючи
Безпосередньо єднає
Порозумінням, ми творимо
Те, чого й хочемо, - Дінгір!
Такі ліниві яко рухи хтиві
Варимо, настоюємо, не сьогодні
Забий собі цвяха у голову
Або дай комусь ранити серце
Сумував, гріховно, безпричинно
Носив чорну корону, як оминаю
Оцінювальні взори
Конвульсії опановують мене
Небожителів відчуваю напливи
Усвідомлюю, стаю безтілесною
У своєму підйомі я не захитаю
Потойбічні константи, перестою бачити
Не мерехти, світло! Конвульсії, дай
Мені ножа! Я докажу, що, ще у тямі
Почищу яблуко, наче.. Я провалююся
У статичне напруження, не думати..
Що на дні гори, ми-ж-з гори прийшли..
Крізь товщу, як ти говориш? Що Мені
Напливи туманів? Я богиня.. Ні, більше
Відьма, можу бути зла.. Що мені тутеш..
Що ми наробили.. все зрівняли, мати
Плаче.. Я провалююся, ти збрехав про
Ко-ф'ю, мені б танцювати, як ти.. Шама..
Хочеться рухатися, конвульсії - імпульси
Матері, рухайся, я ніколи не відчувала ж
Як ти б'єшся, встигнеш.. Чи-ні.. Що за
Біда, ким ти воросло.. Плаче.. Ми
Зороші? Інак би - заплакала усі..
Боки, і це, дно давно б - вивернулося
Хочу кричати, де моя музика.. Танцюва..
Льна, - Поговоримо про концептуалізм?
За твою вроду - не може.. - Ні, не зізна..
Вайся, - А Ти не в собі? - Цілковито.. Де
Моя музика, танцювальна.. Але-ж як тоді
Тебе слухати? Дочко, "Parallel Shift", лиш
Тихенько, - Зізнаюся, слухаю їх лише за
Технічність, але ти не викинув зізнання
У фінальному усвідомленні споглядання
Створеного.. - На руйнівному, Ти донесла
Не менше, - Ці імпульси нагадують лиш
Одне, але чи достатньо ми знайомі? Давно..
Ні, Лейло, перемотай альбом на "10:10" від..
Усвідомлюю імпульс і його енергійні штурхання
Щось нагадує, як приємний сон, чи ми достатньо..
Знайомі? А ти боїшся мене навіть обійняти..
Куди тим.. Що за "перший раз" в нас з тобою..
Незабутньо, трансцендентально
Секундні провали у пам'яті, а що з
Партерними? - Не знаходив, пізнаю
Усе на шляху, якось ще не вийшло..
Лежить долоню піднявши, пальцями
Погладжуючи мелодійну порожнечу
Всіяну високими мелодіями, каскадами
Шкода, що ніхто не сприймає цей рівень
В нативі.. Інак, це така біда, і утопічне
Щастя кам'яної ери без самобичування
Не вистачає цілковитої у шумі думки
Усвідомлення смерті, коли вже
Там моя думка виснажиться
Втирає лице долонями сухими
Дінгір! Нехай наступний дуде
Дінгір! Я відчуваю материні
Обійми, скільки енергії.. Мо'..
І згадала у якій увігналася
Духом налаштованим..
Скільки енергії.. Хочеться
Тертися ляшками об твою
Талію, заздрю тобі за неї..
От і все, попливла рима
Вибач.. - Чому плачеш?
Говори зі мною, - Тому, що
"Моя" вона, ти ж весь мій..
Мене покинули, я сам
Пам'ятати б, що я накоїв
Мала-ж бути причина ваго..
Ма.. Де моє самовладання
За самозайняттям -
Самострата, плакав
Бо не хотів вмирати
Чомусь зі старістю
Чекаю беззубої маски
Ненависті, плакати дією
Краще аніж сумувати
Пасивністю? Рубаю дрова
Це - все, що я вмію робити
Демонтувати у нове видови..
Вогнище? Нехай буде, не
Мені - так грибам і личинкам
Не знаю, мені це все не вподобу
Проклинаю мене потриво'жевших
Чого тут лазите? Як моя відьма..
Ти не запитуєш себе, а воно мені треба?
Ти просто йдеш, бо того хочеш.. Вкотре
Розпочнеться діалог, зв'язані вічністю
І краще він був-би - у невинні очі, що
Виходили у люди - зневажливими, з
Совістю десь у кишенях, вивернуті
Я насправді - лагідний, такий злий
З виду? Довела.. Твоя мріяна мною
Уява, занадто далеко зайшла мова
Я так багато розповідав, - Я знаю
Слова на першу зустріч десь у проваллі?
Мені легко закохатися, просто погладь
Бездомного песика, а що в мені для тебе?
Мордочка і поезія не для маси, я наче все
Про тебе знаю, скажи, що всі люди не
Вчаться у єдиної сонячної лагідності?
Де уліво? Де вправо? Хто знає? Всі-ж
Убік ступають? Потоку паралельно
Чомусь заг'л'едвіся, й мене понесло..
Ти мій.. Дракон, це просто твоя людська
Форма, ти старий, й літати набридло
Пітьма, а може ти й не літав ніколи
Кретин, тільки навпаки, довгоруке
і до черепахи - розумне, повільне
Пізнав життя? Знаєш чого хочеш
Одного, людського життя вдосталь?
Воно рідко говорить зі мною, йому
Наче за сотню, нікуди не поспішає
А Я насправді лиш усього страшуся
І тому не сплю, а так хочу, бо що
За марнотратство часу, маю бігти
Наче, в моєму серці - дірка, крізь неї
Видніється незмінна доля, заглянеш?
А то знаєш, самій не зручно
Все догори-ногами
Це світ - решток
З різним степенем
Залучення у перетвореннях
Але завжди - так, віхола
Накрий же! Весна мусить
Заснути під кучугурами
Інак - ера пустельних
Замовчувань насуне
З півдня, болото із
Залісся прийде
Несучи заздрість
І все-по-новому
Знаєш? Провінції
Не квітнуть під ним
Все влягає.. Тихо
Лежать, і не болить
Від бездії голова
Не-ма.. Ніг, що
Опиралися від берега
Чомусь фіксований
Голками сонячними
Поринаю, засинаю
Сню, поки не заболить
Апарат, повертаюся
До агонії замкнутої
Хоче любить, хоче ко..
Я гуляла, наче для себе вбиралася
Ловила на собі чоловічі взори, але
Не ваша я фантазія, а того, що вже
Омріяно підфарбовує мені сивину
Моя боротьба за любов - трохи німа
Продати б свій ментальний недуг,
який для когось був би ліками
Хоч би тим плацебо, - Не один
Ти розумієш, Ти все розумієш
Нелюдська туга, але Ми, Милий -
Боги! Недолугі божки, в нас є
виправдання самотності
Боїмося смерті як миті вибору
Навпаки? Хм..." Те, що ми робимо
В житті - відлунює у вічності," -
Ананасовий Експрес
Гідеон
Намагаюся відігнати вібрації, типу - годуєш
Клітинно, це так відчувається, нерозумно
Розум перетворює кінцевий продукт у
Початок? Ні, щось більше, приєдналася
Щось помирає, чи просто відкрите життю?
Як здавшися смерті отой твій єдиний півень
Радо, споглядаючи убитого шуліку
Ту нахабну переоцінку своїх можливостей
Ну-й-що-шо літаєш? До мене-ж-ще-й треба
Спуститися, а-у-мене -
Все-ж більше, дзьоб-
Кігті, та-й-крила, я
До світання злітаю
На цей ковчег вічності
Й-кличу усіх, - Гайда!
Прогуляємо-ся-мся-ся..
Усі-усі-усі, чутно далеко
Навіть туди, куди й не
Ходив, ще.. Жіночки
Люблять переглядати
Старі сховки жучків
А-то-зна? Може дур..
Щоб повертатися?
Хто-я-їм-щоб перечити
Життєдайна для співу
Долина, гірше лиш -
Болото, ріка й море
Я так чітко бачу
Потойбіччя, на
Межі неможливого
Шанси мають моменти
Сповненні невинності
Коли про неї розпочнуть
Говорити? Навбивали ж..
Достатньо-вже? За-неї
Зорі у моєму сузір'ї нею
Стаоренні на дії - можу
Для галактики потрібно
Більше єдинодумців
Хтось хоче бути матір'ю?
----
Звірятко на ребілітації
Груповій - однозначність
Мали 30-ть хвилин, мало
Поки не закипить вода
вогонь - повільний, хай
не поспішає, не відчував
себе, смакував, бо рано
скінчив, і ось розплата
Їй потрібна допомога
Не без задоволення
Я ж з нею не мішався, ізольований
Зайнявся жагою.. Вкотре, вода поки
Википала, а під диваном щось стухло
Тривалим застоянням, холодно, - Ей!
Прокинься! Від холодної підлоги
Заболіли нирки, не один, просто
Мені ж її ще гріти, розкочегарює
Знайомими патернами нерозуміння
Своїм кресалом, що від зухвалості
А в мене - дрова наламані, без її
Наявності, щось говорить про
Стримування і задоволення
Накопичені, головне - дотерпіти
Не кінчитися раніше потрібного
Зробивши, безперечно - повториш
Не забувати-би про химерну фантастику
У цьому просякнутому соромом існуванні
Як писав Лавкрафт, - Немає жодних істин та
Правил, полегшить одне одному страждання
Тут нікому оцінити тебе без цього одеревіння
І для чого він мені не такий? Що-лиш-і мнить
Замисл дурний, кожну мить, як-сказать
Любить-як-сказать-любить-як-сказать
Привіт, як ся маєш? А-я-лиш-за-тебе-і
Маюсь, знаєш? Звісно-знає-відьма-ж
Читає-інак-навіщо-їй-приходить-до
Незацікавленого в ній, в тебе немає
Тут дому, окрім самого цього місця
А я шукав його вночі, стежками з
Мерехтіння світлячків, вказують
Куди йти рідколіссями крізь папороті
Його б видали трутовики на деревах
Не прості, люмінесцентні, десь у схилі
Твоя комірка лисяча? Та для чого тобі
Культурній - відбирати житло тутешніх..
Запитай, - Як ти, сама? Наче вже
Співчуваючи, втік, протягнувши
Своєю агонією
Ти - краса і сила
Баран, та безмовна ярочка
Я насправді - німа, говорю
Лиш з людьми за плату, хоч
Лагідність, але вимушена
Забиваю вуха ватою, як
Спроможності доньки
Відходять, у ілюзію - прокинеться
Заговорить, оргазмую шлунком
Мо', почує відлуння, де моя
Кішечка, вся зацікавленість
Котрої описується обертом
Мого вказівного пальця
Навколо її хвоста, орбіталь?
Холодна, білий карлик
Просто блюючи повзаю
Моє черево відмоляться
Приймати будь-що, прокляла..
Вороненя вчиться літати зістри..
З мого плеча, легко збираючись
На горба повним сил, що ти мені
Дала, те, що і зібрала.. Відповідно
Чи це все - перестиглі лисички
Наїжені ящірками, не помили..
Насичуюсь світилом, котрого
Тут не-ма, або просто-лиш
Колотіть зерно перед вжива..
Мене так накриває власне
Єство, що сам забуваю чим
Пою свою відьму.. Зношу
Голову в нативі, от-біда?
Заплати своєму кат..
----------------------
Що це буде? - Те, що принесла
"Макаронні вироби", сміюся, - А
Я вибирала, ті, що - зернистіші
Пам'ятаємо про кристалічність
Життя, інак вічно-інтуїтивно
Як зрозумієш з чого воно там?
Безцеремонно рукою собі допомагаючи
макарони всмоктувати - він споглядав
(невиннийсуб'єктзґвалтуваннядослова)
На пуфику лежала вигнувшись дугою
дивилася повернувши відкинуту голову
Розглядав цю арку, довго, прискіпливі
Очі вимагають твоїх перепрошень, - Ти
Мені подобаєшся, - Ура, нарешті,
чудово, роздягайся, покажи люті
стіну, буду м'якою перепоною твоєму
Об землю биттю, ні, анти-життєдайний
Кретинізм, зараз щось ляпне, очікування
Щодня смерті, прощення природою
Розлюблене, бо німе воно, жестами
натякало на стать, так? Ось ж Я,
щоб попередити Твій світ від одкровень
споглядань, - Невимовно, - говорить
"Фінальний суб'єкт моїх поневірянь"
Не вірю у свою реальність, тому
не дивлюся у дзеркало, що ж я
відчуваю, коли дивлюся на тебе
Зелена сукня, золотава, торкнутися
Б, не вийде, бо було забагато мулу
Впала видимість, перед мною акула
Доторкнутися б, не торкавшись своєї
Хижацької хворі, - Фарбник полотна
Твоєї сукні, арсен? Не відчуваю запаху
Не знаю, це листя в'ялене світилом..
Леді.. Одну-й-ту-ж саму сукню не носить
Двічі. - Не повторюй.. Знаєш.. Ззовні все
Згорає.. Твої кочигарища згуртовані орбітами.. Наче..
Ніхто-нічого-й-не-творив, створено самим часом, ні?
Я не знаю де вже реальність, а де ілюзії, помовчи
Просила її забути, рік в зав'язці.. два? Не ходжу
На побачення зі смертю, саморуйнівна порода
І Всесвіт розійшовся, втративши перевагу
З особистим простором, за-те - погляньте
Так, тепер- можете, і сказати, які ми яскраві
Ллємо сльози, життєві енергії з надбань косих
Пагорбів, - Та скотися вже! Скотися! Ніхто на
Тебе нічого не одягне, сам обереш собі лик
Нові ряси, навіть десь впалим, притулим
Убік, у темну масу, заснула в спокої
Ненависті, борися, тремти, світлом
Вимазуйся, деяка частина усіх - похована
Збоку, заміщена материними сльозами
Боки-баками заповнені, нарозширялися
Стискаючись, зла порода - прагне, щоб
Ми швидше закінчили свій цикл, поговорили
Тепер й уходити самотньо переходити, десь
Убік, так більше шансів не пройтися духом
Паралельно горі у її чорне підніжжя, віха
Десь перед очима, ти знаєш? Хто я? Щоб
Дивитися на потойбіччя під ногами? - Я
Не розумію, - Ох.. І це тільки початок!
Нарозширялися, заповнили схили відчуженими
Як можна було зарадити? Вони очікують, поки
Ми вкотре розійдемося, щоб вхопитися за
Стиснення, очкують витягнення породженням
Але що за маси? Просідає наш горбочок, а-з
Ним і потойбічний гайчик, комусь вдасться
Перейти одним спрямуванням, це.. Все це
Розтягнутий вакуум, схилами до культурних -
Ворсинками угору, щоб порпатися? Міг-ж
Впасти прямо на головний ясен, на його
Крону, я-ж-бачу-усе-крізь-структурованість
Ідеї, - Стоп, і це Я - усе ускладнюю? - Я-ще
Не завершила, слухай-вже я-ко порожнеча
Заговорила, бо те-й магон - кривавий у собі
У мене був дід, Задунайський, краще вже
Болото від союзників, але по-ближче до
Віднятої скибки, яку хотіли в мене виміняти
Обмінявши на покірність, скільки-люду-й-
Одна-лиш-голова, а серед нас - на двох
Три отамана, він не їв борщ, він більше
Ніколи не їв борщ після війни у Криму
Посміюючись говорив, - Та-й я його ніколи
Й-не любив, та чи він міг розказати малечі
Про ріки крові? Спокій смакування
Неможливий без війни, як вже його
Найшли, серед голодних перебирань
Сироїдством, - Не створюй гіперреальність
Я клепки не маю, що це слово означає, не
Повторюй.. Навіть.. - Магон? - Червоне
Дерево.. - Ти що натякаєш на одвічного
Ворога? Маса його затягнеться погасивши
Нове розширення, - Затягнеться з просіданням
Простору, нашого горбочка, вони повзуть до
Коріння, ми чомусь по ньому ходимо, лоскітно
Але овшем.. Зовсім-все-ніяк-не второпаємо
Ти їм непогано там допоміг.. Пірнати у смоль
За мною, було - нерозумно, чи страшно? Я
Все знаю.. Не перепрошуй, ти розтягував
Я все знаю, Боги', як я тебе ненавиджу
Кидаєш посмішку, доходилася Аннушка
Лісами? Які плани на зовнішні реалії?
Ідеальний вакуум наближається, - Як
Скажеш, що-ж.. Нехай повзе, лякаючись
Вибухів наднового космосу, може йому
Вдасться згодом розосередитися між
Прогалинами у наших рядах, поки.. Поки-
Що, ти задалеко заглядаєш, у нас час
Передається світлом, та-ко-як і в них
От-тільки нам є, що споглядати, завмри
На пуфику лежала вигнувшись дугою
дивилася повернувши відкинуту голову
Розглядав цю арку, довго, прискіпливі
Очі вимагають твоїх перепрошень, - Як
Там твій кролик.. Я лежала вигнувшись
Й якось не помічала, що основа площини
Нахилена.. - Ти пустила сльозу? - Чому?
Бо закохалася у дурника.. - Ну.. Він хоч не
Експлуатує твою закоханість? - Ніяк-нігди..
Без зубів, не щиро, але очі
від щастя сльозилися.. Це
все занадто важливо, -
Безсумнівно, як це
відчути, але описати лиш
усвідомлення "Це не повториться"? -
Не слухай мою музику, ми не.. - Не
настільки добре знайомі?
Очі ллються розумом -
Сміються захватом
