Ще буде листопад — оголення
фатальне,
Коли жалкі вітри зриватимуть
брутально
З душі останній лист...
Й оголяться тоді струпи
й потворні шрами,
І біль проткне вогнем
усі криваві рани,
Загоєні колись...
Доки ж вразливість ран
захована від світу
Й з-за обрію ледь-ледь
видніється ще літо,
О душе, помолись...