Байдужим батькам:
Не хочу бачити сумні дитячі очі
у траспорті, сусідів, у кіно,
не хочу відчувати біль дитячий,
змиритися несила вже давно
з байдужістю до тихих сліз гарячих,
до тих важких, гірких переживань,
що крають душу й серденько маленьке,
а від батьків сухе лише: "відстань"...
Забули Ви свої недавні болі
розчарувань, тривог і каяття,
коли в собі невпевненість долали
чи першої поразки сум'яття,
коли великий світ, чомусь жорстокий,
не кожен раз приймає за свого...
Чому не вірите своїй дитині?
І ще - не РОЗУМІЄТЕ чого?