«Ой Василю, Василечку, Василю-Васильку,
Повісь ми коралики на білую шийку!»
(Коломийкові ритми)
… коли Душа летить до білих зір,
тоді ніщо не спинить того лету –
вбирає Небо зоряний убір
на світлу пам’ять воїну-поету
во славу Духа. Дух живий єси –
ширяє вольно у розкриллі білім.
А поміж зір – анге́льські голоси:
–О не сумуй, наш воїне, за тілом,
бо що є тіло, тіло – не броня –
від куль, що поціляють навмання…
Прийми, Василю, й ти анге́льські крила,
Аби Душа, возрадуясь, летіла…
7 серпня 2016 (Сороковини)
