Справді, життя нині -
вимір із лютого в лютий,
Дивний зиґзаґ літочислень
епохи війни...
Рік , що промчав, прокульгав,
прогримів - незабутній,
Десь на межі, у двобої -
прострелені ми.
Рік цей у пам'ять стріляв
із новітньої зброї,
Тут "джавеліни" і "хаймерси" -
справді боги...
Рік, що виковував НАЦІЮ
гордих героїв,
Воїнів правди, що з пекла
рятують світИ.
Стійкості рік
і жагучо- нестримного шалу,
Болю й любові, ненАвисті
й помсти за кров...
Лютий триває... Ну скільки
ще треба металу?..
Парость трави пробиває
пожарищ покров.
Хай проминає,
у безвість нехай поринає -
Єдність, і стійкість ,
як віра Господня, - живі.
Лютий скінчиться,
а нелюда, люди, здолаєм...
Жде Україна...
Чекають синів матері...
проникає в нас ця реальність
