Сидить солдат в окопі і співає.
А дощ іде на руки, на лице.
Працює вража техніка за гаєм.
Стискається загарбників кільце.
А хлопець виливає в пІсні тугу.
Він молодий, ну, зовсім ще дитя.
Йому би треба гульки і подрУгу,
А мусить, бідний, втратити життя.
Чому, чому така несправедливість?
Одні в розкОшах тринькають життя,
А іншим доля не дає можливість
Побачити щасливе майбуття.
Глибока ніч окопи огорнула.
Мигтять в байдужих небесах зірки.
Випльовують вогонь сталеві дула.
Вітчизну захищають юнаки.
Щиро,як то кажуть від душі. Нехай співать і пишуть вірші! А ми ж за них помолимося Богу.Дорогі наші! Ми ж ждемо перемогу і Вас додому! Хай оминають кілі Вас! Слава ЗСУ!Все буде Україна!
Щиро,як то кажуть від душі. Нехай співать і пишуть вірші! А ми ж за них помолимося Богу.Дорогі наші! Ми ж ждемо перемогу і Вас додому! Хай оминають кілі Вас! Слава ЗСУ!Все буде Україна! 
