Поезія – нектар, вона любов’ю серце наливає,
Слів філософію мудру ставить у правильний ряд,
І квіти у душу красивим віночком вплітає,
Й виводить у сонячнім сяйві на поетичний парад.
Слова римами в’яжуться в перетворень квітучу алею,
Поет, мов художник, неповторні малює картини,
Трояндами слів естетично свою прикраша галерею
І читачу насолоду дарує, щоб відпочив від рутини.
Сузір’ям Плеяд піднялася поезія високо в небо,
І трепетом серця читачеві спустилась донизу,
Шукають в ній люди сакральну для себе потребу,
Бо слово дУші лікує й заходить у них без капризу.
Безмежжя в поезії світ, загадка й особливі принади.
Як заспокоюють, зцілюють душу чарівні слова!
Знімають болі, проганяють журбу й заліковують рани,
Вони надихають, мов казка красуні-весни лісова.
Поезії трепет палкою любов’ю заходить у серце,
Словами без фальші, мов нектаром, наповнює душу,
Відкриє у Всесвіт для вас і віконечка, й дверці –
Ви знайдете в віршах найсолодшу у світі спокусу.
Розливає поезія чари в усі кришталевії чаші
І спити цей трунок до дна дає насолоду усім,
Любов’ю палкою серця по вінця наповнює наші,
Щоб величчю слів зазвучав у них вічності гімн.
