Памяти поэта и писателя В.В. Набокова посвящается.
Куди не добирався астронавт,
Дійду я по нетоптаній стежині
Зі смаком довголітнього вина,
Де істина живе у краплі винній.
Із келиха натхнення проковтну,
Неначебто хижак на полюванні,
Зануривши себе у глибину,
Де коси розпустила зірка рання.
Торкнутися її - великий гріх.
Але поет завжди удосконалить
Перо і слово у шаленій грі,
Тому що не боїться бога навіть.
Дістану зірку в темряві зі дна,
Бо має бути поруч світло раннє,
Як на підлозі келих з-під вина,
З якого пив я сумнів і бажання.
Гарно й цікаво, щось чув про цей твір, але, на жаль, прозу не читаю. Та, думаю, це не завадило мені зрозуміти сенс вірша.
Щодо ремарок: варто замінити "жиє" на "живе" і прибрати коми в 12-му рядку - так буде правильніше
Zorg відповів на коментар Прозектор, 31.03.2023 - 16:44
Пунктуацию подправил, а об истине хотелось все же в высоком штиле выразиться. Благодарю за правки.
Намедни искал по телевизору в инете отраву на сон грядущий. Нашел Лолиту, но смотреть не стал. Видел уже потому что. Постер запомнился. Присовокупил его к своей очередной космическо-завиральной идее. Вышло сносно. Если не считать 4-х часовой переделки.
А я ни одной "Лолиты" не смотрела, нарочно, чтоб не портить книгу. Покушалась как-то прослушать оперу, но сама устыдилась своей элитарности и врубила опять ирландский рокешник...