Помолитися б мені,
У старій, маленькій церкві,
Від свічок де лиш вогні,
Де відкриті завжди дверці.
Рамок де нема сусальних
І пластмасових букетів,
Де в повітрі дух сакральний
Й Божі лиця, напівстерті.
Помолитися б мені,
Щоб очистити вмить душу,
Не за гривні чи рублі,
Не тому, що треба, мушу,
А для того аби кроки,
Тверді були, як у Того,
Чиє серце із Голгофи,
Розмовляло з нашим Богом.
Помолитися б мені,
Очі віями прикрити,
Щоб побачити Його,
А не глянцеві відбитки.
Я живий…Батьки вже мертві,
До нових гріхів крокую,
Може десь в старій тій церкві,
Голос Господа і вчую.
Між потрісканих ікон,
Через скло стареньких вікон
Слав молитву б до зірок,
Рік за роком, вік за віком.
Лиш би знати, Бог все бачить,
Духовенство в чорних рясах,
Чи нужденного, що плаче,
Чи смиренного монаха.
Помолитися б мені,
Світ наш дав таку нагоду,
В ці важкі, святкові дні,
Поклонитись вдома Богу.
Вода є свячена в хаті,
Паска буде на столі,
Станьмо ближче ми наразі,
Знов до Господа в ці дні.
ID:
980579
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.04.2023 15:32:51
© дата внесення змiн: 18.04.2023 15:32:51
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
