лишались комір, джин і післясмак,
і джазово недбалий солончак.
рухомі звички і пісочні мрії,
поцілені у вирій.
можна вірити,
адже завжди вертаються птахи.
а люди відбудовують дахи.
знімають траур,відгуки, білизну.
у літні мирні сутінки приблизно
ти будеш жити і вживати сто,
настояне на сотні пелюсток -
дорослих і корисних,
як спадок на намисто
бліде і старовинне як провина.
лишались комір, джин і водосток -
така собі розхристана весна .
і джин не мій.
і Прага затісна.
і комір не навмисно...
