Там, де сині небосхили
Доторкнулися землі,
Хтось копає знов могили,
І встромляє в них хрести.
Сокіл де кружляв над степом,
Й безтурботні де жуки,
Землю зв’язували з небом,
Нові видно прапори.
Над світлинами, у рамках,
Плаче хтось…Чиїсь батьки,
Знов питають, де ж та правда,
І чому загинув Ти?
Скільки вас, в могилах свіжих,
Скільки зниклих десь в степах,
Де, все тіж, блакитні квіти
Тільки з кров’ю на листках.
Чиїсь душі у тих маках,
У волошках назавжди,
Бо лежать тіла там в ранах…
Десь спочив там, Друже, й Ти.
Хай би прапор я побачив
Над світлиною…Змирився…
Хай би душу Бог пробачив,
Й мертвим ти мені не снився.
