/вірш відправлено на Всеукраїнський конкурс "Золоте перо"
19.01.2024р/
Краса бузкова чарами сповита.
Весняне сонце грає і блистить.
Чеканням річка дещо оповита.
Сільська,грайлива,неповторна мить.
Любуєшся одвічною красою.
Вдихаєш кисень цей на повен зріст.
Все рідне,наше! Повною габою*
Зворушливо торкає людський зміст...
Й ця лікувальна надприродна сила,
В красі небес,у квітах,у траві.
Й життєві сонми розпускають крила,
А відчуття легенькі та нові...
Десь там,десь там ...іще гудуть гармати.
А хлопчики- в звіриному аду.
Та переможе Україна-мати!
Цю дику незагнуздану орду.
І річка,що стомилась від чекання,
І райський незрівняний острівок.
Знов фарбами заграють на світанні.
Мій рідний край!І пісня ! Цей бузок!!
* габою-тут -те,що оповиває,огортає,покриває,застилає
(переносне,поетичне)
07.05.23.
В.Мала
Гарний вірш.Тепер краса і людський біль переплелись.Воїнам нашим захисту і допомоги!Слава Україні!
