Дивлюсь на світ, на цих надутих кугутів,
На лукашенка, казаха та армяшку,
Що одягнули путінську "тєльняшку",
Та ще й приперлись на парад у рашку.
Казах дивує, на коні примчався,
До цього розумом світився,
Але приїхав, з чортом обіймався.
Тай з пу про щось там пошептався..
Не дивно, лукашенко, той що хлопчик із девятки,
Завжди готовий пану цілувати пятки.
Середньоазіати, ті від страху,
Своєю головою вже поїхали із даху.
Від страху, подивись в них кінчики тремтять,
Й соплями он обвішалися - млять.
Один затравлено мовчить,
А інший - очима зиркає з під лоба.
А в третього в очицях - безнадія, страх і злоба.
Всі розуміють, та сміливості не вистачає, щоб сказати,
Пора прийшла, катюгу потрібно покарати .
Тож правду кажуть - не бійтесь ворогів,
Все що ті можуть - вбити ....
Та й друзі не страшні, ті можуть зрадити чи то продати...
Чи просто так від заздрощів віддати.
А бійтесь тих хто, хто очі пускає і мовчить,
Коли біда, коли з розбійником він за одним столом сидить,
А не звинувачує убивцю,
Та і про це на світ увесь він не кричить…
Ось отакі людці, чи може то істоти?
Ці можуть зрадити й продати,
Та навіть страх сказать…
Такі на втіху ворогу і матір рідну в рабство зможуть здати .
В. Небайдужий. 2023 рік. М. Київ.
Саме так, все правдиво і влучно. Вкрали у народу попередню Перемогу над тим фашизмом, виростивши собі на його уламках вже свій новий, рашизм. А тепер ще і в жалюгідній купці з шістки тих мовчазних чурбанів і вусатого таргана, плюгавий кривавий карлик влаштував собі танок на кістках, спотворивши вже і саму пам'ять про тих, хто здобув Перемогу у Другій світовій. То отримає цей кремлівський нацист від нас нашу нову над ним беззаперечну Перемогу. Як саме і над тими, хто нам зараз намагається посіяти розпач, та зневіру у наше краще майбуття без цієї споконвічної орди зла. З повагою, міцно тисну руку.
