Він приїхав раптово, тривожний, худий,
Серед ночі зайшов у дитячу,
Ніжно глянув на сина: кумедний, рудий,
Хвилювався - здавалось, заплаче.
Він ходив по квартирі, вдихав вихідний,
Форма пахла цигарками й брудом.
А з ікони у вічність дивився святий.
"Далі будемо десь під Бахмутом.
Не дзвонитиму довго - моліться і ждіть.
Треба кляту війну закінчити."
Він дружину обняв, і здригнулася мить,
Бо вона мала їх розлучити.
Потім берці застукали сходами вниз,
Мов годинник, мов вирване серце.
Скільки буде війна викликати на біс?
Ну коли вже закінчиться все це?..
