минув місяць(набагато більше), мовчиш. так ріже мені слух важка тиша
в цій нескінченній розлуці кохання лиш стало сильніше
у нас скільки було, та все зникло, залишивши тільки спогад
я досі пишу тобі вірші, згадуючи твій теплий та рідний погляд
я знаю тебе напам'ять: твій голос, твій сміх і кольору неба очі
моє серце, я бачу тебе у снах кожної темної ночі
я зберу, наче бісер на нитку, усі наші з тобою дні
пам'ятаю кожну добу, що ми разом з тобою були
обіцяю: жодного дня не забуду. я тебе безмежно кохаю
з першого погляду і до останніх дотиків — все у собі зберігаю
у це важко повірити, немає тебе, це найстрашніший у житті сон
вибач, кохана, сум за тобою взяв мене у свій полон, стискає горло
перечитую наш діалог, при свічці в окопі, дивлюсь на твоє усміхнене фото
я плачу, бо тепер із нашим коханням поряд стоїть скорбота
минув місяць. мовчиш. і ще скільки в мовчанні мине оцих днів
та жоден із них не загасить до тебе моїх почуттів
мій янгол, я чекаю на тебе з травневим теплом і щебетанням птахів
тебе немає, я на війні десь собі згину
