На землю влігся хмарою туман,
Розмив картини чарівні світання,
Мої думки у сивій млі сховав,
В них молитви, мій сум, моє кохання.
Своїй любові, небу і весні,
Нічним світилам: місяцю з зірками –
Слова журби, розспівані в пісні,
На самоті проказую віршами.
В розсіяних думках нема гріхів,
В них молитви, мій сум і заклинання,
Приховане в туманній сивині
Безмовне й змучене моє кохання.
Обривки пам’яті в імлі ловлю,
А ти, мабуть, не згадуєш про мене…
Зосталась наша яблуня в раю
І яблука висять на ній зелені…
29.04.2016