́Танцює дим над чорним полем,
На пару з вітром виє вовк.
Козак ножа впустив додолу,
Поглянув в небо - і замовк.
Криваву землю українську
Прокляті топчуть вороги.
Господь літає зовсім низько,
Малює градами круги.
Козак вдихає запах смерті,
Свобода відкидає тінь.
Життя, на порох перетерті -
То душі цілих поколінь.
Війна століттями триває,
Здирає мову з язика,
Несе з російським короваєм
До нас кремлівського синка.
Та козаки не з того тіста,
Завжди смачніший рідний хліб.
Засієм поле - будем їсти.
Господь скидає ржавий німб,
Козак бере з землі шаблюку,
Стирає кров об рукави:
"Ховайтеся в болото, суки.
Я йду до вас. Я йду на ви".