Горить окопна свічка і солдат
Тримає над вогнем замерзлі руки.
Ні премій не чекає, ні зарплат.
Стріляють цілу ніч російські урки.
Донбас для них, як зона, як тюрма.
Нічого тут нема для них святого.
Війна - мов танк, що їде без керма,
Душа солдатська - то її дорога.
Горить окопна свічка, скаче тінь,
Танцює, як минулого примара.
І липнуть язики до піднебінь,
І очі рядових горять, як фари.
В траві донбаській кров, а не роса.
Везуть тіла в шпиталь або до моргу.
Солдат у небо дивиться: "Краса",
Й загадує дожить до перемоги...
