Яка спокійна і погідлива зима!
Як осявають ніч зірок сріблясті очі!
Поважно місяць спочиває поміж хмар
І мружиться від сяйва зір в темно́ті ночі.
Спокійна і безпристрасна й душа моя
До того, як спішать години пролітати,
Як на частини ділить час моє життя,
Казкові й чарівні даруючи світанки.
В такій байдужості, – чи відповім собі,
Чому мене так тягне йти в зимовий вечір
В спокійну бездоганну білизну снігів,
Де заніміло все від злої холоднечі?
Напевне, світлом очищалася душа,
Коли у синяві небес зірки сіяли,
А місяченько срібним блиском спокушав,
Щоб радо я нові світанки зустрічала …
17.12. 2016
