Приходиш до мене туманами,
Сонатами місяця срібними...
Цілуєш сонячними ранками -
Спогадами тими чарівними.
Дихаєш ніжно, тихо, лагідно,
Ще маниш очима зеленими,
Я потопаю мов у маревах,
Зникаю у ритмі шаленому.
Плавиться наш час невибагливо,
Я пам'ятаю лише нас удвох
Та нерви оголені наголо,
Розтріскалось надтонке, крихке скло...
Ми падали літніми зливами,
Снігами томились у ніжності,
І ще вибухали лавинами,
Концентруючи вісь на щирості.
Вдихали любов всіма фібрами,
Жадібно так її всотуючи...
Спогади стають просто титрами,
Коли зізнаємось, що зникло все...
Приходиш до мене туманами,
Сонатами місяця срібними...
Цілуєш сонячними ранками,
Щиро, ніжно, наче тоді іще...
