Граційний красень на блакитній гладі озера...
Притягує мій погляд, мов найпотужніший магніт.
Він плив до мене в переливах світлих осені.
У білокрилу грацію закоханий весь світ.
Я відірвать очей своїх не можу від води,
Я ніби в казці.. і диво-красень біля мене,
У ньому – сила, вірність, ніжність і жертовність,
Навколо – осені зелено-жовті ще знамена.
– Чому один? – я в красеня здивовано питаю,
І бачу у очах його дорослу зрілість,
І біль, і сум, що серденько так крає.
– А чи ти знаєш щось про лебедину вірність?
– Звичайно, знаю, друже лебедю мій, знаю.
– Моя лебідочка – найкраща із лебідок,
Я буду в вірності їй вік свій доживать...
І я цьому була не перший й не останній свідок.
