коротке есе
Чому ми буваємо щасливі
І чому – нещасні?
Як і сам світ – хіба сьогодні не розгледіти…
У цього одне коріння.
Все на межі почуттів, его, егоїзму, впертості.
Це коли не по любові,
А через коліно.
Завжди знаходять цьому виправдання.
Спотворюючи те, що треба плекати.
І як же важко переступити
Через свою гординю,
Самовпевненість
І вчинки – не людяні, по суті.
І ось, земна людина
Не один раз на своєму віку,
Наламавши дров, повторює це знову і знову.
Як в особистому житті,
Так і в соціумі.
І це при тому, що жодна земна релігія
В своїх канонах того не допускає.
Так коли ж збудеться та межа,
Коли вона сяде і задумається:
Що ж я творю?
В'ячеслав Шикалович
17.10.2023 р.
