Осене, будь мені другом,
Більше немає кого попросити.
Шанс не дають мені другий —
І відвертаються тої же миті.
Бо обіцяв, що востаннє
Спокій шукаю в огненній водиці,
Всупереч всяким старанням
Слово не втримав. І чухнула птиця...
Знов я самітник. Лиш пляшка
Голосом ніжним до мене говорить:
"Крапля натхнення — й буденність поблякла
Вмить забуяє, розтане все горе".
Знаю: слова ці — омана!
І заведуть у чорнішу лиш смугу.
Тільки ось
я
вже на грані...
Осене, ти хоч побудь мені другом!
______
вірш написався після перегляду фільму "Вуличний кіт на ім'я Боб"
Позаконкурсний вірш на марафон чудової @poetry_ua #винонадихає
