Півострів бажання – для серця не досить,
Потрібні рожеві півонії,
І зовсім безлюдний смарагдовий острів,
Де лю́бки* у серці видзвонюють...
Розбурхане море, спокушені хвилі,
Стихія – то річ некерована,
Вітрила несуть обережно- повільно,
А острів уже намальований.
Сплітаються тісно оголені віти,
О, тач мі, шансоном озвучене...
І море гаряче нашіптує міти,
У сонця і манго – заручини.
Кохання натще́- невгамовне, нестямне,
Солодке, солоне, з гірчинкою.
І кава холоне, й морозиво тане,
І губиться острів – піщинкою....
*лю́бки- нічні фіалки
:39
