Троянда – як кохання, може завдати болю,
якщо не вмієш її узяти. (Ліна Костенко)
В житті кохання бува різне,
Не всім однакове дано.
Одному вірне, добре, ніжне,
Воно, як вигране вино.
Та є любов, неначе проза,
Чи хтось хотів його узнать?
На що буває іще схожа?
Слова не ті вже на вустах.
Від них ні холодно, ні жарко,
Бо вимовляються не так.
Їх зрозуміти дуже важко,
Давно утратили свій смак.
Любов буває із шипами,
Красива, краща не бува,
А хто дотя́гнеться руками,
Хоч вколить боляче - стражда.
Бува зрадливе і невірне,
Примусить довго іще ждать.
І хоч в душі все ж зачерствіє,
До себе все-таки манять.
А ми це знаєм і все ж любим,
Чекаєм кращої пори.
Хоч люди бачать і осудять,
Ми ж не руйнуємо мости...
Така жіноча це натура,
Так хоче щастя своє взнать.
Вона одне лише забула:
Його не втримать напрокат...
