І що мені – живому з того
у ці крихкі святкові дні?
На пів снаги капарить змога
без кращих друзів і рідні.
Нехай на відстані згадають,
нехай палкі бажання шлють,
я задоволений до краю
коли вони не десь, а тут.
Мені у різні пори року
найліпші ласощі не всмак.
Ви на зв’язку звідтіль. Та ж доки?
Без вас не впоратись ніяк.
Нехай у сумі і терпінні,
та все ж помалу живемо.
А наші дати швидкоплинні –
лишень пожива для думок.
Прожовкло й тихо, по листочку
спадають вересневі дні.
Години – сиплються пісочком
без кращих друзів і рідні.