Я є ріка – широка й повноводна,
в моїй воді – весь сенс всього життя,
в моєму руслі сила є Господня,
яка веде мене дорогою буття.
Моя ріка життя ніколи не зміліє,
борюсь затято із неправдою і злом,
на берегах її красиві квіти сію,
і день завжди наповнюю добром.
І береги квітчаються любов’ю,
і стеляться і рутою, і м’ятою,
ці чари й насолоду до дна я п’ю,
любов коли є в серці – щодня це свято.
Несправедливості я дуже не люблю,
коли стрічаю – хвилями змітаю,
добро душі всім людям роздаю,
бо кращого я за добро не знаю.
Ця істина завжди в житті дороговказ,
коли себе я віддавала діткам в школі
й коли Всевишній дав мені наказ
служити людям за велінням долі.
Стараюсь не збиватися з дороги,
крокуючи до праведної цілі,
долаю скелі і найвищі всі пороги,
не замерзаю у морози й заметілі.
Мажорні ноти вибрала собі,
нехай мелодію на хвилях грають,
я жити не люблю в печалі і журбі,
війна мінор у плин життя вставляє…
Та я вкраїнка – сильна духом жінка,
мене ніякий ворог не зламає,
як Україна – невмируща й вільна,
і як у Лесі: «…маю в серці те, що не вмирає».
