Ледве надкусити - соком захлинуся,
Голова - дурманом, памороки - світ...
Лагідне волосся поруч... Посміхнуся,
Зачерпну, солодку, й разом у політ...
Стиглим нектарином віяло в повітрі,
Свіжою оазою у пекельнім сні.
Ледве зачерпнули ми фарби у палітри,
Розлили підлогою нотами весни,
Розкотили похапцем власними тілами,
Зливою солоною змили, де було,
Чарували жаром та жагою малювали:
Десь закарбувалось, часом - повело...
Знову надкусивши - соком захлинувся,
Барвами, дурманом, мороком - весь світ,
І лишень уранці знову схаменувся...
Лагідне волосся, ти та наш політ...
