Підняти радиш білі прапори,
Десь сидячи у мирнім Ватикані,
Там не паде зненацька смерть згори,
І там не лізуть "гості" в дім незвані.
За мир у світі зранку помоливсь,
Спокійно каву п'єш під образами...
А хтось забув як каву пив колись
Смачну, яку йому варила... мама.
Тепер вже дому з кухнею нема,
Де каву пив з красивого горнятка.
Серед руїн панує тиш німа,
Немає мами, десь воює татко...
Так легко білий прапор підійнять,
І весь народ віддати на заклання,
Та нам ще рани пращурів болять,
Які за наше полягли світання.
Тож радити ти нам не поспішай,
Молися далі, в цім якраз ти — профі.
На носі зарубає ворог хай,
Що нас дарма шукати на Голгофі.
