Бризки, струмки, сивину імли Небо зливає у двір-колодязь. Достоту радіємо, як малі, Обіймам, сплетеним не напоказ. Дощ, каштани, проспекту дно... Дозволь відчути тебе на дотик, Тримати в обіймах тебе, аж доки... Доки стікатимуть краплі вікном. Сум, як радість, а радість – сум. Похмурого неба слізне вітання. Нам розфарбує пензель кохання Цупке полотно чорно-білих дум.
ID: 1008456 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика дата надходження: 14.03.2024 22:55:48 © дата внесення змiн: 14.03.2024 22:55:48 автор: Ігор Рубцов
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie