Прошумить по-весняному вітер...
Абрикоси розпахлися скрізь.
Ти мені усміхнешся, - лиш діти
Можуть так усміхатись до сліз,
Після наче дрібної образи,
Де життя, мовби гра не на жарт.
І збирає весна свої пазли,
Надихне нас весняний азарт.
Подивись, як пройшли непомітно
В нас найкращі і дні і роки,
То ж давай посміхатись привітно,
Щось від щастя зосталось-таки.
І ніщо не зникає безслідно,
І не варт турбуватись тоді,
Що ми часом неначе нерідні,
Ми з тобою, на жаль, не святі.
Нам від цього ніякої користі ,
І для нас тільки шкода одна,
І для нервів і серця, і совісті,
Зцілить, може, нас тільки весна.
Беззахисні ми, мов малі діти,
Від житєйських залежні вітрів,
І куди нам з тобою подітись, -
Будем разом, - це ясно без слів.
І не будем терзатись питаннями ,
Пил образ ми стряхнемо замить.
Абрикоси розпахлися зрання,
По-весняному вітер шумить.
переклад з російської
ВЕСЕННИЙ ВЕТЕР
Прошумит по-весеннему ветер...
И вдохнув аромат абрикос,
Улыбнешься ты мне, - только дети
Могут так улыбаться до слез,
После самой обычной обиды,
Когда жизнь как игра, но всерьез.
Пусть немало всего пережито,
Всё ж наладится жизнь - не вопрос.
То, что стал я с годами не сдержан
И чувствительным, то не беда.
Знаем, каждый из нас не безгрешен, -
И зачем попрекаем тогда
Мы друг друга за что-то нередко,
Что в сравненьи с другим - ерунда.
Посмотри, как прошли незаметно
Наши лучшие дни и лета.
Но осталося что-то ж такое , -
(Не исчезнуть ему никогда )
Разве стоит тогда беспокоить
Нам друг друга, и не без вреда ,
И для сердца, для нервов расшатанных
От житейских недобрых ветров.
И пути у нас нету обратного, -
Быть нам рядом, - всё ясно без слов.
Что ж, - не будем терзаться вопросами,
Пыль стряхнем застарелых обид.
Облетают цветы абрикоса , -
По-весеннему ветер шумит.
Майстерно! 
