Чи марю я, чи це життя таке?..
Спочатку — все нове, незрозуміле,
та згодом трохи — звичне та важке,
хоч інколи доволі навіть миле…
Під старість знову наче десь не тут…
Чужим здається світ мені сучасний,
панує в ньому прірви абсолют…
Дитинства світ забувся вже прекрасний
і знову наче марю я, йдучи
останнім шляхом… Темряви чорнила
чатують вже, нагайкою б'ючи,
женуть мене. Пітьма, зламавши крила,
навіює останній сон в житті,
чекаючи мене у небутті…
(лютий 2017 р.)