Хай навколо романси складатиме ніч,
хай ті стіні чужі відбивають
наші тіні від ще незапалених свіч,
у тім місті, якого не знають.
В ньому вулиць лишилось одна, а чи дві,
і будинок, куди не дістатись,
де навіки не будуть в єдинім вікні
чужі тіні від свіч відбиватись.
Де навіки не будуть в єдинім вікні
чужі тіні від свіч відбиватись.
Не знайде оте місто ніхто на землі,
мов сховалося в чарів оковах.
Лиш якщо хтось про себе згадає мені —
я між вулиць тих двох стану знову.
Заберу, проведу крізь дрімучі ліси,
крізь поля і дороги невірні.
Ще настануть у світі щасливі часи,
лиш би сили були і терпіння.
Ще настануть у світі щасливі часи,
лиш би сили були і терпіння.
28.IX.24
Чудово змайстрували! 
